Акт подолання і розрив замкненості

1. Акт подолання і розрив замкненості

Акт подолання — це щось, що уможливлює розрив наявної замкненості. Акт подолання — це можливість духу здійснити те, що спочатку не було для нього призначене.

Наявний шлях може передбачати рух у напрямку подолання труднощів. Шлях складається не з одного акту, а з щоденних зусиль — вольових дій, які підтримують постійний рух «уперед» до остаточної реалізації.

Акт подолання — це коли 2 + 2 не дорівнює 4, а щось, що уможливлює перевищити замкнену заданість або вирватися сюди «з іншого боку» того, що суперечить замкненості. Лише дух здатний долати так званий закон збереження енергії — обумовлену причинність, — що уможливлює рухатися в будь-якому напрямку, здійснювати будь-які дії та реалізовувати себе будь-яким чином, слідуючи невідомому велінню. Звідси й метафізичність, або здатність «перевищувати арифметику» світу немислення, завжди залишаючись підключеним до того боку.

2. Дух і його необумовлене розгортання

Акт подолання — це те, що відбувається з людським духом, коли він раптом стає самим собою (чтойною сутністю, тобто актом із існуванням, тоді як ніщо́йність — це існування без акту, але все одно існування, і тому ніщо́йність також може бути помічена як певна реалізація).

Таємницею залишається питання: чи був хтось першим, хто здійснив акт подолання?

І що таке саме зростання духу, його розвиток від зародкового стану, за яким слідує його постійне становлення? Процес, що відбувається разом із тілом? Замкненість на соціум? Але дух виводить етику із самого себе, а не із соціуму, не з образів, які йому показують, а через власне розгортання. У міру дорослішання раптово й без видимої причини виникають сором і розуміння. Причому ті, хто спостерігав розвиток, помічали, що практика для того, хто розвивається, становить 0,1%, тоді як його «необумовлене розгортання з іншого боку» — 99,9% його здібностей. Тобто соціум вторинний: він буде результатом роботи конкретних духів — але без них, що це був би за соціум? Або він просто був би таким, що відповідає присутнім чтойним сутностям?

3. Ментальність, спадковість і обумовленість

І так, гени та кров мають значення у питанні розгортання. І неважливо, що стверджуватимуть універсалісти, для яких ментальність — це сума формально-логічних операцій, які є загальними й начебто розкривають дух. Абстрактні операції розуму, що виявляються в будь-якому додаванні та відніманні (будь-яка схематизація, булева алгебра, конструкціонізм, сюди ж і тест IQ), — це лише верхній шар операційних здібностей (аналітичний розум), по суті марних у звичайному житті й таких, що майже не характеризують силу інтелекту.

Насправді кожна ментальність унікальна й спадкова, так само, як кожна частина нашого тіла та всі захворювання, успадковані від наших предків. Звідси питання спадковості стає не таким універсальним, як це стверджують ті, хто говорить, що «кожен атом у Всесвіті не є унікальним». Це лише слабка ідеологія. Насправді все унікальне й спадкове, як і властивості розгортання того, що ми можемо визначити словом «ментальність» (дещо про важливість спадковості можна знайти у праці К. Г. Юнга Спогади, сновидіння, роздуми).

Тому розгортання ментальності, її особливі властивості, розуміння питань сорому, гордості, честі та чесності, сила духовності, вітальність, а також багато специфічних особливостей інтелекту — усе це унікальне, але водночас і обумовлене. Якщо помістити людину з однією ментальністю в суспільство з цілком іншою, відмінність стане очевидною для практика. І справа тут не у вихованні чи культурі...

А обумовленість — це те, що виникне потім; вона буде визначена взаємодією із середовищем, з іншим ментальним. Однак у будь-якому разі базові особливості — це щось, що виникає як факт походження.

4. Потенціал і реалізація духу

І акт подолання, як розгортання, — це завжди певний потенціал. Але чи буде цей потенціал реалізований? Як його реалізувати? Як його розгорнути?

Як уникнути травм і атак тих, хто намагатиметься змінити шлях або придушити значну здатність до розгортання чтойності, яка силою інтелекту (світла) освітлює значні простори безсенсовності?

Водночас не забуваючи про підключеність до ніщо́йності, будучи цією ніщо́йністю, яка, немов розлита хвиля безтурботності, гасить усі поштовхи й удари, повертаючи нас після сну до нового початку шляху. І що означає вміти користуватися своєю ніщо́йною сутністю?

5. Чтойність, ніщо́йність і занурення

І завжди залишається відкритим питання: як акт подолання пов'язаний зі світом чтойності? Як існує постійне занурення в ніщо́йність? Що звідти приходить; ніщо́йність однакова для всіх, вона універсальна (загальна для всіх) чи ні? І що це за занурення? А що знаходиться за ніщо́йністю? Що таке занурення в поле сенсу — чи не лише сенсу? І чому звідти може приходити різне, і різне там можна виявити?

Що в цьому контексті означають animus та anima у К. Г. Юнга? У контексті чтойності та ніщо́йності можна розглянути працю Гайдеґґера Буття і час та Сартра Буття і ніщо.

Recommended Reading

1. Jung, C. G. Memories, Dreams, Reflections.

2. Jung, C. G. The Development of Personality.

3. Sartre, J.-P. Being and Nothingness: An Essay on Phenomenological Ontology [L’Être et le Néant: Essai d’ontologie phénoménologique].

4. Heidegger, M. Being and Time [Sein und Zeit].

5. Heidegger, M. What Is Metaphysics?.

6. Zhuangzi. The Butterfly Dream. In: Zhuangzi: Philosophical Treatises. Vostlit. [The Butterfly Dream]