🌐 This article includes an English version at the end.
1. Визначення типів управління: жерці, воїни та фінансисти
Трохи пофантазуємо, виділимо певну абстракцію та припустимо, що існують певні типи управління.
Перший тип — жрецьке управління. Воно здійснюється через переконання в необхідності всім разом рухатися в спільному напрямку. Це управління через залучення до руху до спільної мети, що передбачає наявність «тих, хто» здатний привносити в наявне беззмістовне буття «те, що» дозволяє не збожеволіти, продовжуючи брати участь у цьому безумстві.
Другий тип — воїнське управління. Це прямий примус, що змушує брати участь у командній грі. Воно здійснюється через постановку чітких конкретних завдань, а потім — через примус у разі некоректного виконання. Примус через командне управління або управління через командний примус.
Третій тип — управління через фінансово-економічне регулювання, яке здійснюється шляхом розподілу економічних ресурсів між учасниками.
При цьому третій тип може здійснюватися більш «чистою» методикою — фінансовим регулюванням, що дозволяє абстрагуватися від якісних відмінностей. Це дає змогу маніпулювати математичними абстракціями, які передбачають конкретні якісні й кількісні параметри. За допомогою фінансового моделювання матеріальні блага «вливаються» у певні сфери людської діяльності: щось починає розвиватися, а щось — згасає.
Сукупне управління визначає планетарні процеси: будуються міста, виникають нові галузі економіки, створюються великі торговельні взаємодії, відбуваються війни та зіткнення.
2. Функції та ролі в цілісному суб’єкті управління
Жерці витягують «із того боку» сенс буття тут. Вони відкривають стратегічні горизонти та привносять адекватність у збожеволіле зібрання. Насправді ніхто не знає ні причин того, що відбувається, ні того, що відбувається насправді. Підставу цього необхідно віднайти. Але де?
Воїни через прямий примус змушують усю спільноту виконувати поетапні практичні завдання, використовуючи різні методи, включно зі звичайним насильством. У підсумку це сукупність управлінських алгоритмів для ефективного досягнення цілей.
Фінансисти обіцяють кожному окрему вигоду, розподіляючи та маніпулюючи значними фінансово-економічними ресурсами.
Усі елементи мають бути присутні одночасно. Коли відсутній перший, другий або третій — виникають збої.
Можна скільки завгодно говорити про подолання, секуляризацію або про те, що все це вже пережите. Насправді все це відбувається постійно — і все це необхідне.
Усі представники цих груп пов’язані з тим джерелом, звідки приходять «новизна», «творче відкриття», «енергія підйому».
Інше — те, що можна описати словами, але як подія це завжди лише «підключення». Якщо це не зовсім зрозуміло, можна звернутися до кантівського вислову «про садівництво…».
3. Цілісний суб’єкт управління
Якщо говорити про конкретного керівника, йому необхідно поєднувати три ключові компетенції:
Стратегічне цілепокладання та сенси
Розповідати підлеглим про високі спільні досягнення, можливі за умови колективних зусиль і рішень, що вплинуть на життя всієї спільноти. Це передбачає також майбутні конкретні блага для кожного учасника. Потрібно не лише пояснювати, а й уміти вигадувати ЦІЛІ, а згодом — розподіляти результати всередині колективу.
Операційне управління та контроль
Ставити чіткі завдання і перевіряти їх виконання, демонструючи зв’язок із загальним благополуччям. Розбивати ЦІЛЬ на щоденні ЗАВДАННЯ. Забезпечувати постійний зворотний зв’язок (виконано/не виконано) та коригування курсу.
Результати передаються назад до стратегічного рівня і водночас впливають на економічний.
Економічна мотивація та ресурсний маневр
Здійснювати фінансове заохочення учасників, обіцяючи матеріальну вигоду та маніпулюючи ресурсами для зміни виробничої конструкції.
4. Зауваження
Можна припустити, що перші два типи — початкові способи управління, але на практиці цілісне управління потребує одночасного вирішення всіх завдань. Що стане головним — залежить від актуального контексту. Однак остаточне витіснення будь-якого елементу може спричинити серйозні негативні наслідки.
Помилкові трактування:
- Думка, що сучасні «жерці» — це журналісти (критика Юзефа Бохенського).
- Уявлення, що сучасна наука одноосібно виробляє цивілізаційні цілі або повністю розуміє об'єктивну реальність.
Частково така робота здійснюється в think tank, але орган роботи з високими сенсами має існувати — інакше спільнота без сенсового стрижня не є суверенною.
Без трьох базових типів управління всі інші складові не мають спільного знаменника. Цікаво, що частина сучасного бізнес-управління США (MBA) сформована ветеранами Другої світової війни (зокрема групою «Whiz Kids»), а військові практики управління згодом проникли в бізнес і державне управління.
Фінансово-економічне управління має давні корені — ще у Вавилоні та Єгипті. Проблеми сучасного управління можна пов’язати з ідеями свободи й автономії особистості Нового часу.
* Термін «способи управління» в статті — це абстрактне узагальнення, що не претендує на остаточну схоластичну істину.